Кожне місто має свої геральдичні символи. Але є міста, які мають такі об’єкти, що тільки побачиш або почуєш про них, одразу зрозуміло, про яке місто йде мова, пише сайт gdansk-future.eu. Для Парижа — це Ейфелева вежа, Пізань має теж свою вежу, а побачивши статую Свободи, одразу зрозуміло, що це Нью-Йорк. Для Гданська таким символом є Фонтан Нептуна.
Історія створення
Фонтан Нептуна — одна з найстаріших пам’яток не тільки Гданська, а Польщі в цілому. Ініціатором створення цього шедевру став тодішній бурмістр міста Бартоломей Шазманн. Історія стверджує, що під час подорожі до Італії Шазманн побачив багато скульптур у місті, і це йому так сподобалось, що одразу після повернення до рідного міста він зібрав патриціїв і запропонував створити фонтан. Оскільки місто розташоване на березі моря, а Нептун є богом моря, то особливо великих дискусій кого зобразити не виникало. Швидко були зібрані кошти та почались роботи з розробки проєкту.
Спочатку зайнялись пошуком місця, де б поставити фонтан. Після пошуків та роздумів зупинились на місці Ратушної площі, де ще з незапам’ятних часів був колодязь. От на місці колодязя і вирішили поставити майбутній шедевр. Власне місце було обране знакове: поруч міська Ратуша, навпроти двір Артуса, в якому збиралася місцева еліта, трохи далі розташовані Зелені ворота — резиденція польських королів.
Далі почали пошук майстрів. Багато хто зголосився виконати цей проєкт, але у цьому плані місцева влада була перебірливою і багатьом митцям було відмовлено. Нарешті після довгих пошуків доручили цю відповідальну роботу голландському архітектору та скульптору Абрахаму ван ден Блоку. Він взявся за розробку вигляду фонтана. Після затвердження ескізів майстер взявся виготовляти деталі до нього, витесуючи їх власноруч з темного мармуру, спеціально привезеного з Бельгії. Абрахам ван ден Блок виготовив саму чашу фонтана, скульптури, що її прикрашають та інші елементи композиції, а от виготовити модель для лиття головної фігури фонтану — Нептуна йому не вдалося. Цю роботу виконали два інші майстри: Петер Гусен та Іоанн Роге. Скульптуру відлили в бронзі в майстерні Ганса Райхеля в Аугсбурзі.
Відкриття
Попри те, що всі елементи фонтану були готові, відкриття фонтану довелось відкласти ще надовго: спочатку оновлювали фасад будівлі Артуса, потім Тридцятирічна війна, згодом смерть Абрахама ван ден Блока. Тому аж в 1633 році фонтан був споруджений повною мірою і запрацював. Урочисте відкриття фонтану відбулось 23 березня 1634 року. Так майже 30 років було потрачено на спорудження майбутнього символу міста.
Зараз важко повірити, але в перші роки свого існування фонтан був різнобарвним. Елементи, що його прикрашали, вигравали золотистими, смарагдовими та червоними барвами. З моменту введення фонтану в експлуатацію він працював тільки в певні дні та навіть години. Запускали його від Великодня до 29 вересня, і то тільки три рази на тиждень. Це було пов’язано з проблемами водопостачання, яке, до речі, у Гданську було проблемним аж до другої половини ХІХ століття. Але попри такі казуси містяни одразу полюбили фонтан і залюбки біля нього прогулювались.
Перевтілення і відродження
Згодом у XVIII столітті фонтан зазнав деяких змін: декор був доповнений скульптурами міфічних істот, відновлено ковану огорожку і додано позолочених орлів та герб Гданська.
Так фонтан Нептуна простояв аж до Другої світової війни. Але у зв’язку з воєнними подіями фонтан змушені були демонтувати, щоб його не знищили. Центральну фігуру Нептуна було вивезено за межі міста, а цінні декоративні елементи сховали, замурувавши їх під самим фонтаном. Після закінчення війни фонтан було відновлено, проте деякі елементи так і не були знайденими, зокрема тризубець володаря моря. Тому у 1950 році почали реставрувати фонтан. Ця подія тривала сім років.
Сучасність фонтану
У 2011 році міською владою було виділено 1,7 млн злотих на капітальний ремонт фонтану Нептуна. За два роки фонтан був повністю розібраний, відреставрований та поновлений. Зараз він радує містян та милує око туристам, проте найбільшого клопоту завдають голуби, які трішки псують загальний вигляд фонтану.
