Аеропорт імені Леха Валенси у Ґданську це сучасний транспортний вузол. Він є другим за величиною регіональним летовищем у Польщі та третім у країні після варшавського та краківського. Злітна смуга у комплексі з транспортними розв’язками є великою частиною національної, європейської та світової транспортної системи. Він вважається резервним аеропортом для летовища у Варшаві, пише gdansk-future.eu.
Початок розвитку авіаінфраструктури
Під час Першої світової війни аеропорт Ґданська не відігравав великої ролі у зв’язку з віддаленістю від зони бойових дій. Літаки, призначені для військово-морського флоту, були розміщені в містечку Пуцьк, тоді як авіабаза у Вжещі використовувалася військово-морською школою пілотів.
Перший цивільний аеропорт у Ґданську був побудований після завершення Першої світової війни на основі військового аеропорту 1910 року, розташованого у Вжещі, колишньому Ланґфурі. Це було летовище, яким керував сенат вільного міста.
У 1920-х роках аеропорт у Ґданську отримав міжнародний статус не лише за пунктом призначення, а й за транзитом. Його використовували літаки різних компаній, серед них – повітряний флот німецько-радянського авіаційного товариства DERULUFT/Deutsch-Rusische Luftverkehrsgesellschaft, який обслуговував лінію Берлін – Ленінград і Москва. Вигідні умови розміщення ґданського аеропорту дозволили започаткувати постійне сполучення з Варшавою, Ельблонґом, Щецином, Мальборком, Ольштином, Крулевцем і Берліном.
У 1922-1939 роках летовище приймало сучасні літаки Fokker-VII/1M, Junkers F-13, Lockheed L-10A Elektra, PWS-24, Lockheed L-14H Super Elektra, Douglas DC-2 і Junkers Ju-52. У 1929-1935 роках послугами аеропорту користувалися близько 1500 пасажирів на рік. До 1974 року аеропорт Ґданськ-Вжещ обслуговував лінії, що напряму сполучали місто з Варшавою, Щецином, Краковом, Вроцлавом, Жешувом, КАтовіце та Бидґощ.
У цей час поступово налагоджувалися міжнародні сполучення. У літній сезон пасажирські перевезення були особливо частими з Копенгагеном, Стокгольмом, Берліном, Будапештом, Варною та Бургасом. Крім того, чартерні літаки літали з Ґданська до багатьох інших іноземних портів.
Передумови для створення
У 1970-х роках місцева влада ухвалила рішення перенести аеропорт Ґданськ- Вжещ з території, оточеної житловими будинками. Згодом почали використовувати відновлену локацію для нових житлових масивів (Ґданськ- Заспа).
Аеропорт працював на цьому місці до середини 70-х років. Однак розвиток злітної смуги та все більше сполучень вимагали перенесення за межі міста, яке дедалі інтенсивніше розширювалося. У 1971 році за цієї причини почалося будівництво нового летовища. Вибір зупинився на Рємбєхово (Rębiechowo), розташованому в 14 км від центру Ґданська. Перший літак із Вроцлава приземлився там 1 травня 1974 року.
З метою підвищення якості пропонованих послуг і повного задоволення вимог пасажирів і перевізників наприкінці ХХ століття був побудований новий пасажирський термінал європейського зразка. У рік 1000-річчя Ґданська – 4 серпня 1997 року відбулася реєстрація першого пасажира.
Будівництво аеропорту в Рембєхово
Перші будівельні роботи на місці майбутнього аеропорту почалися в грудні 1971 року. Територія охоплювала 350 га, з яких 38 були лісами та зеленими насадженнями. Це місцевість із піщаним ґрунтом, придатна для створення злітної смуги. Як писали в газетах щодо перших робіт: “викопано близько мільйона кубометрів землі, прокладено 80 км різноманітних кабелів і близько 140 тисяч метрів бетонного покриття”. Під час супутніх робіт відчужено землі 18 господарств, вирубано 36 га лісу та модернізовано під’їзні шляхи.
Для створення аеропорту використовували матеріали, які можна було отримати якнайближчих районів. Керівництво проєкту регулярно було присутнім на місці будівництва, адже створення такого об’єкту вважалося однією з найважливіших справ того часу, оскільки летовище було першим, що створювалося у Польщі після воєнний час. Це факт мав пропагандистський ефект. У зв’язку з тим, що аеропорт у Рембєхово мав бути одним із ключових підприємств національної економіки. Його навіть охороняли представники Управління Служби Безпеки.
На першій черзі будівництва прокладено злітно-посадкову смугу довжиною 2800 м і передстанційну плиту, зведено будівлю вантажної станції, будівлі технічного обслуговування та інші необхідні енергетичні, санітарно-технічні та комунікаційні споруди. У вересні 1973 року завершили бетонування злітно-посадкової смуги, а в грудні – перша черга будівництва. Підрядник робіт пообіцяв ввести в експлуатацію злітно-посадкову смугу (з узбіччями) довжиною 2800 м, першу з двох передстанційних плит, тимчасову експлуатаційну споруду, систему освітлення, систему освітлення Калверта, напрямні маяки (один із них перебував на вулиці Картуській), засоби радіонавігації двадцять. Частину радіообладнання також перевезли із закритого аеропорту Вжещ.
Будівлі летовища розташовувалися поблизу зручної розв’язки, на перетині доріг Матарня – Рембєхово та Бисево – Клюкова. У 1972 році були перебудовані під’їзні шляхи до Триміста від будівельного майданчика. На той час до окремих елементів забудови аеропорту входили: передстанційні плити, пасажирські та товарні вокзали, будівлі технічного обслуговування та автомобільні дороги. І пасажирські, і вантажні таблички розташовувалися поруч. Розташування пасажирського борту дозволяло безпечно проходити від будівлі вокзалу до літаків, що стояли на злітній смузі. На аеродромі одночасно може перебувати шість пасажирських літаків, максимальна кількість – 10. При цьому на вантажному аеродромі можуть розміщуватися три вантажні літаки.
Пасажирський термінал та дороги
Будівля пасажирського вокзалу була триповерховою, товарна – одноповерховою. Пасажирський вокзал, що складався з трьох корпусів, отримав зал реєстрації, зали очікування, хол і ресторан. Окрім того, тут мали свої приміщення адміністрації аеропорту, громадянська міліція, митниця, пошта та санітарна служба. Служба технічного пуску базувалася біля пасажирського вокзалу. Також були приміщення для метеорологічної служби, трансформаторна станція та гаражі для наземної техніки. Пізніше розмістили так званий метеорологічний сад, а також загальна будівля служби безпеки аеропорту(SOL) і пожежної охорони.
На території комплексу створили внутрішньоаеропортні дороги та сполучення зі швидкісними магістралями, включно з будуваною кільцевою дорогою. В грудні 1973 року скликали конференцію щодо організації системи зв’язку для аеропорту в Рембєхово. Учасники заходу наголосили на тому, що потрібно звернути увагу на реконструкцію та повторний запуск залізничної лінії Вжещ-Кокошки з її продовженням до Рембєхова. План передбачав доступ до аеропорту з околиць Картузів і Косьцежини.
Аеропорт Вжещ припинив діяльність 30 березня 1974 року. Вже на 2 травня того ж року запланували відкриття нового летовища у Рембєхово та завершення першої черги будівництва, а друга черга мала бути завершена у 1978 році. За цей 4-річний період планувалося побудувати пасажирський вокзал, 40-метрову диспетчерську вежу, а також подовжити злітно-посадкову смугу на 700 м і прокласти другий передстанційний перон з причалами для шести пасажирів і трьох вантажні літаки.28. За цей період також встановлено два маячки та пристрій ILS29.
Ґданський аеропорт Рембєхово був першим польським аеропортом, побудованим з нуля. За три роки він став аеропортом 1-ї категорії.
Розміщення санітарної авіації
Спортивна авіація, санітарна та економічна авіація мала певні проблеми, пов’язані з перенесенням своєї інфраструктури на нову територію. У березні 1972 року до Воєводської комісії економічного планування в Ґданську було надіслано запит на дозвіл розміщення санітарної авіації Воєводської служби швидкої допомоги на споруджуваному аеродромі зв’язку в Рембєхово. Зазначалося, що переміщення аеромедичної частини до військового аеропорту Прущ-Ґданський було неможливе через багато причин, зокрема через зіткнення літаків, відсутність вільного використання повітряного простору та велику віддаленість від Трайміста.
Директор медичної авіації Ґданська аргументував свої дії тим, що такі бригади діють у кожному воєводстві. На думку Військового бюро вивчення аеропорту у Варшаві, генерального проектувальника забудовника аеропорту в Рембєхово, можливе розміщення санітарної авіації з умовами для безпечних перельотів пасажирів і санітарного руху.
У відповідь на зусилля медичної авіації Ґданська Центральне управління цивільної авіації при Міністерстві транспорту схвалило роботу служб сільськогосподарської авіації та санітарної авіації в районах, прилеглих до нині побудованого аеропорту зв’язку в Рембєхово . Кошти були призначені лише на будівництво цивільного аеропорту, а медичний аеропорт мав самостійно знайти джерело фінансування. Зрештою, інвестором виступив Департамент охорони здоров’я та соціального забезпечення PWRN. Вартість будівництва мала становити приблизно 28 мільйонів злотих, а його реалізація розпочалася у 1974 році. Замовлення генерального підряду для санітарно-економічного аеропорту було доручено Ґдинській промислово-будівлеьній компанії (Gdyńskiemu Przedsiębiorstwo Budownictwa Przemysłowego). У 1977 році збудовано ангар для техніки, завдяки чому медична авіація нарешті оселилася в аеропорту Рембєхово, де функціонує й досі.
Урочисте відкриття
Літак із Вроцлава приземлився на злітну смугу 1 травня 1974 року рівно о 13:00 ще не відкритого аеропорту. Це був перший історичний рейс, завершений у новому аеропорту в Рембєхово. На наступний день на церемонію відкриття аеропорту до Ґданська прибули найвищі посадові особи Польщі: віцепрем’єрміністр Ян Мітрега, міністр зв’язку Мєчислав Зайфрід та заступники міністра Ян Рачковський і Маріан Олевінський.
Під час церемонії прем’єрміністр нагородив будівельників аеропорту Романа Конського та Зигмунта Кренца Лицарськими хрестами Ордена Відродження Польщі. Окрім того, 16 осіб отримали золоті, срібні та бронзові Хрести за заслуги. Підрядників похвалили за темпи роботи, адже будівництво було розраховано на 33 місяці, а завдання виконали за 25 місяців.
Про відкриття аеропорту преса писала з двох причин: це був перший аеропорт у післявоєнній Польщі, створений з нуля, і його будівництво завершилося на вісім місяців раніше запланованого терміну. Можна запідозрити, що терміни введення аеропорту в експлуатацію були завищені в пропагандистських цілях, оскільки можна було очікувати, що він буде побудований раніше.
Відкриття аеропорту і запуск повітряного транспорту урочисто відбувся 2 травня 1974 року об 11.00.
Історичний рекорд
Послугами аеропорту імені Леха Валенси у Ґданську у червні 2012 року скористалося найбільше пасажирів – приблизно 348,9 тисяч осіб, що аж на 45,6% більше, ніж у червні 2011-го. Ніколи раніше жоден польський регіональний аеропорт не обслуговував таку кількість за місяць. У червні аеропорт Ґданська обслужив більше пасажирів, ніж аеропорт Кракова, який зафіксував найвищий результат за всю історію.
За перші шість місяців 2012 року в Ґданську побувало понад 1,4 мільйона пасажирів, що є вражаючим зростанням на 26,3% порівняно з тим же періодом 2011 року. Червневий результат є рекордним у масштабах країни та історії польської авіації. Це пов’язано з проведенням Євро-2012 у Польщі та Україні.
Адам Сконєчний, менеджер відділу економічного аналізу та маркетингу аеропорту Ґданська Лех Валенса, зазначав, що пасажирськими терміналами скористалися понад 20 тисяч вболівальників. Вже 22 червня також було побито рекорд за кількістю проведених операцій. За 24 години їх було аж 280, тобто в середньому кожні 5 хвилин літак приземлявся або злітав у Ґданську, і при цьому на перонах стояло 62 літаки. Персонал ефективно впорався з навантаженням, адже не перенаправив жодного літака на запасні аеропорти.
Перебільшення фактів
Будівництво цього аеропорту виявилося одним із багатьох інструментів пропаганди. На національному рівні влада та медіа перебільшували певну інформацію.
Аеропорт відігравав у створенні іміджу “стійкої Народної Польщі”. Всіляко поширювалися дані щодо першої жінки-інженера, яка нібито доробила проєкт та була присутньою на будівництві.
Популяризували й гасла про те, що летовище побудували на вісім місяців раніше запланованого терміну. Активно розповсюджували й інформацію, що це перший аеропорт, побудований з нуля в післявоєнній Польщі.
Термінал Т2
У 2021 році аеропорт Ґданська став значно більшим. Керівництво летовища раніше оголосило тендер на розширення терміналу Т2 пірсом. Перші пасажири скористалися послугами восени 2021 року.
Пропускна здатність установи склала 7 мільйонів пасажирів на рік. Проте авіасполучення зростало дуже динамічно. У 2012 році аеропортом Ґданська скористалося менше 3 мільйонів пасажирів, хоча й було встановлено рекорд у червні.
У ранкові години пік трафік непропорційно більший, ніж, наприклад, опівдні. За цієї причини розширення інфраструктури має відбуватися раніше досягнення максимальної потужності.
Новий термінал Т2 розширили на рівні першого поверху на частину своєї ширини. Довжина нової частини терміналу склала 180 м, ширина – 46 м. Завдяки цій інвестиції Термінал Т2 отримав 53 тисяч квадратних метрів корисної площі.
Будівництво дозволило розширити центральний пункт контролю охорони. Пасажирів обслуговують 11 диспетчерських ліній, а на оновленій ділянці зробили ще сім ліній. Також збільшили кількість пунктів реєстрації паспортів як у вильоті (з 6 до 10), так і в прибутті (з 8 до 12).
Мережа сполучень
Місцеві мешканці кажуть, що Ґданськ за свою 1000-літню історію не був настільки близький до Європи. Завдяки аеропорту приземляються рейси авіакомпаній Airbaltic, Finnair, KLM, Lufthansa, Norwegian Air, LOT, Ryanair, SAS і Wizzair.
Загалом до міста можна полетіти з понад 60 міст. Деякі авіакомпанії (бюджетні авіалінії) пропонують чудові ціни. Якщо купувати квитки заздалегідь і в потрібні дні, то до Ґданська можна долетіти за кілька десятків злотих.
Автобуси ходять регулярно і з хорошою частотою. Дорога займає близько 40 хвилин.
Поморська столична залізниця – найкращий спосіб дістатися до міста чи аеропорту. Дорога займає приблизно 25 хвилин.
Квитки можна придбати в квиткових автоматах на залізничних зупинках або у провідника в поїзді (1 вагон). Зупинка швидкої міської залізниці – Аеропорт Гданська розташована безпосередньо біля пасажирського терміналу Т-2 і з’єднана з ним спеціальним тунелем для пасажирів.
