Війна — це жахлива річ. Друга світова війна — найкровопролитніша бійня за всю історію людства. Тому повторити щось подібне було б найбільшою помилкою. Але людська пам’ять, на превеликий жаль, має властивість забувати. Тому, щоб пам’ятати про ціну і наслідки від війн, створюють музеї. Одним з таких нагадувань є музей Другої світової війни у Гданську, пише сайт gdansk-future.eu.
Початок
Задум створити музей Другої світової війни у Гданську виник відносно недавно, у 2008 році. Проте після планування, за короткий проміжок музей було збудовано та відкрито для відвідувачів у 2017 році. Спочатку музей мав мати назву Музей Вестерплатте, але дещо пізніше його вирішили назвати Музеєм Другої світової війни. Перша назва пов’язана з військово-транзитним складом Вестерплатте, який був одним із перших об’єктів, який у вересні 1939 року німецькі війська атакували, з чого власне і почалась Друга світова війна. Проте потім вирішили, що така назва буде неповно розкривати суть війни. На місці колишнього складу виділили земельну ділянку, де і згодом побудували музей.
Метою створення цього музею було поширення знань про Другу світову, показати погляд польського народу на неї та культивувати пам’ять про жертви двох тоталітарних режимів.
Сама будова музею є однією з найбільших виставкових площ у Європі — понад 23 000 м². Окрім самої експозиції тут є наукові відділи, велика бібліотека та ресторан з панорамною терасою. Основна експозиція розміщена на території понад 5 000 м² і має більше ніж 2 000 експонатів, серед яких загальновідомий шифратор “Енігма”, справжній радянський танк та валун на честь дня народження Гітлера. Будівля має цікаву нетрадиційну форму і має кілька рівнів. Основна частина музею розміщена під землею.
Довгі тіні війни
Виставка експонатів дуже вдало продумана та наповнена глибоким символізмом. Вона складається з трьох частин: Дороги війни, Жах війни та Довгі тіні війни. Починається музей з реконструкції цілої вулиці до війни, а закінчується цією ж вулицею, але вже розтрощеною та побитою війною. В приміщенні панує легкий морок, що символізує весь трагізм війни. Творці музею хотіли не просто показати якісь предмети, що стосуються війни, а через предмети показати долю конкретної людини й те, як війна комусь поламала не тільки плани, а й життя, адже Друга світова війна це війна в якій кількість цивільних жертв в рази перевищувала військові втрати. Тому головний акцент зосереджений на долях тисяч людей, що стали невільними жертвами забаганок тоталітарних правителів.
Серед експонатів є багато листівок та пропагандистських плакатів, які були в Радянському Союзі і в Німеччині, що мали на меті переконати своїх жителів у їхній винятковості серед інших народів. Цікавою є інсталяція з сотень валіз, що належали євреям, яких згодом було знищено в концентраційних таборах.
Геноцид та територія терору
Окрім головного відділу музею, що присвячений Другій світовій війні, є й інші павільйони, в яких час від часу проходять інші тематичні виставки. Серед інших окремо виділяються зали, присвячені геноциду та терору взагалі, адже немає істотної відмінності між нацистським чи радянським терором, обидва режими були спрямовані на знищення неблагонадійних та підкорення інших через страх.
Є зали, присвячені радянсько-фінській війні, Голокосту та Катині. Окремо розміщено павільйон з експонатами блокади Ленінграду.
Як вже згадували, закінчується виставка експозицією вулиці, з якої починалася, але у вікнах вже немає світла, стіни потрощені, біля будинків купа сміття та побитої техніки. Це вдало підкреслює ідею, що у війні немає переможців, немає жодної мети, яка могла б виправдати тисячі загиблих та скалічених людей.
