А чи знаєте ви, що маяк може бути не тільки орієнтиром для моряків, а й живим символом історії та вказівником для туристів? Саме таким багатоцільовим орієнтиром ось уже кілька століть поспіль є маяк Нового порту у Гданську, пише сайт gdansk-future.eu. Ця споруда, що колись слугувала запорукою безпечного судноплавства та економічного розвитку міста, в наш час служить містком, який з’єднує велику морську спадщину Гданська та динамічне сьогодення міста.
Дороговказна зірка Гданська
Ще на зорі судноплавства людство зрозуміло важливість маяків. Не виключенням стало і портове місто Гданськ. Вже в XIV столітті на березі моря був встановлений перший маяк, світло якого було видно з далекої відстані. Офіційно історія маяків у Гданську бере початок з 1482 року, коли було зведено першу кам’яну будівлю такого типу. Але з роками змінювалась течія, розвивалось та вдосконалювалось судноплавство, збільшувались економічні потреби міста. Тому відповіддю на нові виклики стало будівництво нового маяка у Новому порту. Відбулась ця знаменна подія для міста у ХІХ столітті.
Саме на той час приходиться економічне зростання міста, а отже з’являється потреба в робочій силі. Район на південь від вже наявного порту почали активно заселяти робітники. Швидко він розрісся до нового мікрорайону, який назвали Новим портом. Високими темпами розбудовується інфраструктура, навіть було збудовано залізничне сполучення.
Старі два маяки, які стояли на варті успішного проходження кораблів, не могли справлятися з покладеними на них обов’язками, оскільки вони були невисокими і джерело світла вже не відповідало тогочасним вимогам. Тому місцевою владою було поставлено завдання розробити проєкт нового маяка, який би справлявся з безпечним судноплавством у регіоні. Для реалізації поставленої задачі необхідно було збудувати маяк вищий хоча б на 8 метрів від попереднього, встановити потужніші лінзи та змінити джерело світла, оскільки попередні варіанти з використанням вугілля чи гасу не давали потрібного світла.
Після глибокого аналізу ситуації було вирішено, що доцільніше збудувати новий маяк, а не реконструювати старий. Робота закипіла і в жовтні 1893 року постав новий маяк, який мав восьмикутну форму, з діаметром у 8,5 метрів, був вищий від свого попередника на 7 метрів і мав висоту у 27,3 метра. Побудовано маяк з червоної випаленої цегли, що завершується цоколем самого маякового ліхтаря та невеликого балкона. Увінчується вежа галереєю та куполом з міді зі шпилем.
Для освітлення було впроваджено новітню на той час технологію електричної дугової лампи, яка в рази більше давала світла від попередніх технологій. Лампа, використана на новому маяку, давала потужне біле світло, яке було видно навіть у тумані. Загалом на будівництво маяка було потрачено 156 тисяч марок.
Куля часу
На шпилі маяка розміщувалась так звана куля часу. Цей механізм дістався новій споруді від свого старшого попередника. Кожного дня рівно о полудні доглядачі отримували сигнал з Королівської астрономічної обсерваторії з Берліну і запускали механізм. Тоді після запуску вздовж щогли на маяку опускалася велика сімдесятикілограмова куля. Це було сигналом для всіх кораблів, що знаходились поблизу, щоб вони точно звірили свої хронометри. Ця процедура була необхідна для безперебійної роботи судноплавства у регіоні. У зв’язку з тим, що куля часу розміщувалась по центру шпиля маяка, саме світлооптичне обладнання було зміщено від центру маяка більше ніж на метр, щоб коли куля опускалась, вона не пошкодила дороговартісне обладнання.
З роками, особливо після появи радіозв’язку, такий анахронізм як куля часу виявися непотрібним. І коли після потужного шторму механізм вийшов з ладу, його вирішили не відновлювати.
Сучасність маяка
Споруда була свідком всіх визначних подій міста: обидві світові війни, зміна влади та навіть цілих епох, що не могло не відбитись на її стані. Окрім цього морська вода, шторми та атмосферні явища призвели до нищення будівлі. Ремонтувати будівлю не було коштів та й доцільності теж, оскільки новий час приніс нові вимоги, тим більше порт був зміщений, що вимагало нової будівлі маяка в іншому місці. Тож, проіснувавши рівно 90 років, маяк Нового порту був залишений на поталу соляним вітрам з моря та часові, потроху руйнуючись та занепадаючи.
Однак долі маяка судилось повстати із небуття. На початку 1990 років до Гданська навідався колишній житель міста — Стефан Яцек Міхаляк. Він побачив в якому плачевному стані опинився маяк. Він з великим ентузіазмом взявся за справу його відновлення. Спочатку оформив документи на право власності маяком, місцева влада пішла на зустріч з великим задоволенням. Далі були десятиліття відновлення, оскільки Стефан прагнув якомога більше зберегти первісний вигляд будівлі. Після кропіткої праці у 2004 році маяк було офіційно відчинено для відвідувачів. Будівля стала своєрідним музеєм маяка, а для відчайдухів, хто знайде сили подолати 114 сходинок на його вершину, отримає в нагороду прекрасну можливість насолодитися чудовими панорамами Труймяста.
Джерела:
- http://www.latarnia.gda.pl/historia-latarni-morskiej/#pierwszelatarnie
- http://sergey-ryzhkov.com/gdansk-travel-through-the-ages/
- https://www.rabbittranspoland.com/uk/post/%D0%BC%D0%B0%D1%8F%D0%BA-%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D1%83-%D0%B3%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0
