Трамваї у Гданську почали курсувати одними з найперших у Європі. Саме цей вид транспорту у другій половині XIX століття отримав шалену популярність. Люди активно користувалися ним. Згодом послугами можна було скористатися у всіх європейських містах зі значною кількістю населення, пише gdansk-future.eu.
Початок створення у XX столітті
Історія громадського транспорту в Гданську починається з 1864 року. Тоді був запущений кінний омнібус Гданськ – Сопот. Однак його кар’єра транспортного засобу тривала недовго, тому що через 7 років його призупиняють через конкуренцію з боку залізниці. Проте жителям не доводиться довго чекати на новий вид транспорту – у 1873 році був запущений кінний трамвай. Перше депо будується в Оливі на вулиці Поморській, а транспорт курсує через Вжещ до Оливи.
Через рік цю трамвайну лінію призупинено, точніше скорочено до Вжеща, де відкрито нове депо на вулиці Партизанів. Депо в Оліві змінює свою функцію на миловарню, а розвиток трамвайної мережі зосереджується на південь, тобто до Оруні. У 1883 році було відкрито маршрут через Довгу вулицю в бік Жулавської брами та Нижнього міста.
У 1894 році колишній гданський перевізник Danziger Strassen Eisenbahn придбаний берлінською компанією AEG. У цьому ж році ухвалили рішення стосовно електрифікації мережі. Перший електричний трамвай був запущений через два роки від Середмістя до Седльце та Оруні, а до кінця 1896 року вся мережа була електрифікована.
Електрифікація та розвиток на початку ХХ століття
Разом з електрифікацією мережі власник трамваїв у Гданську знову змінюється. На початку століття створюється компанія Allgemeine Strassen und Eisenbahn Gesellschaft. У 1899 році була заснована друга компанія такого типу, але вже в Новому Порту – Danziger Elektrische Strassenbahn. Однак уже в 1904 році обидві компанії були інтегровані в Danziger Elektrische Strassenbahn AG.
Тим часом запущено сполучення між Середмістям і Новим Портом з Вжещем через Бжежьно. Сполучення між Вжещем і Оливою також було відновлено, але в іншому контексті. Також рейки розміщені по вулиці Широкій до Журава.
У 1908 році трамвайна мережа від Оливи була розширена до пляжу для купання в Єлітково. Водночас миловарню на вулиці Поморській знову перетворюють на депо. Це сталося лише через вісім років після того, як з нуля було збудовано депо Новий Порт.
Функціонування трамваїв за Другої Речі Посполитої
Перша половина 1920-х років — період застою в трамвайній мережі. Проте вже наприкінці десятиліття були зроблені значні інвестиції у перспективний напрямок. Вводиться в експлуатацію траса до Стогів з Середмістя, яку добудовували рекордно довго – перші роботи проводилися близько 1917 року, а запустили колію лише через десять років.
Економічна криза перервала масштабні плани розширення мережі на території Рудників і Сучанина. Та все ж у 1930 році дуже важливий шлях від вулиці Перемоги через вулицю Галлера – до перехрестя вулиці Легіонів від вулиці Костюшко. У 1930-х роках робота була зосереджена на Середмістя – була створена трамвайна мережа, серед іншого, на Валах Ягеллонських, а Targ Węglowy отримав дві колії. Також перебудували електротягу, адаптувавши її під нові пантографи.
Найважливішою інвестицією цього періоду було будівництво повністю нового депо на вулиці Віт Стосс. Його введення в експлуатацію відбулося в 1935 році, хоча характерний рельєф стіни свідчить про 1934 рік. Тоді ж депо на вулиці Партизанів передається в користування автобусного парку.
Під час Другої світової війни громадський транспорт працював у звичайному режимі. Планувалося ліквідувати сполучення в напрямку Седльце та Оруні, замінити їх тролейбусною мережею. Зрештою цього не сталося, і гданські тролейбуси використовувалися на новоствореній мережі в Гдині (тоді Готенгафен). Перший трамвай у зруйнованому Гданську пройшов у червні 1945 року. Щоправда, є невідповідності щодо дати.
Повоєнний час
Після війни робота була зосереджена на відбудові зруйнованої інфраструктури. Відновлення трамвайного сполучення по вулицях Огарній – Жаби Крук – Торунській, Коженній та Широкий. Колія – вулиця Довга – Довга площа використовувалася лише тимчасово, щоб відкрити альтернативний маршрут у 1959 році та імпровізований міст через річку Нова Мотлава, який був у користуванні до 1989/90. Ліквідація трамвайного руху всередині Середмістя – результат лише урбаністичної доктрини комуністичної влади, яка трактувала його здебільшого як соціальний житловий масив, оточений об’їздами.
Першу велику інвестицію зробили в 1946 році – трамвай був запущений аж до Сопота, в районі перехрестя площі Незалежності з вулицею Рея. Цей маршрут, однак, діяв виключно коротко, оскільки колії були демонтовані на початку 1960-х рр. Тоді було вирішено, що міжміський транспорт повинен базуватися на SKM (запущений до Сопота в 1952 році).
У період 50-60-тих років відбулося «впорядкування» трамвайної мережі. Метою є створення типових петель на кінцях маршрутів. Наприкінці десятиліття трамваї повертаються на вул. 3 травня. Це було викликано будівництвом нового віадуку Бленднік, який було введено в експлуатацію 22 липня 1970 року. Через два роки маршрут до Оруні був повністю закритий, а роком раніше трамваї припинили курсувати через площу Венглову.
У 1977 році через Заспу та Примор’я прокладено стратегічно важливий шлях через вул. Хлопська та ін. Республіка Польща. Цікаво, що термінал аеропорту закрили лише за шість років.
Як останній із повністю нових маршрутів у Польській Народній Республіці, трамвайне сполучення з вулиці Галлера та Польського Флоту через вулицю Клінічну, а також ділянку по вулиці 3 травня між Гучицькою та Армії Крайової разом з віадуком через залізничну колію. Це була інвестиція, здійснена з метою розширення залізничної мережі та трамвайної мережі в напрямку Хелма, яку реалізували лише через 27 років. У цей період також було заплановано будівництво траси до садиби Морени.
Занепад епохи комуністичної держави завершився реконструкцією Сєнніцького мосту та демонтажем тимчасового мосту через річку Нова Мотлава. У 1990-х роках єдиною інвестицією було будівництво траси між вулицями Лонковою та Ельблонською з відключенням від мережі від Середмісття у 1995 році.
Сучасність
Економічні зміни змусили місцеву владу реорганізувати управління громадським транспортом. Згодом з’явився Департамент громадського транспорту. У 2004 році його перетворили в товариство з обмеженою відповідальністю, та в 2005 році діяльність обмежилася лише пасажирськими перевезеннями (послуги рухомого складу). Організацію транспорту (включаючи продаж квитків, розклад руху) передали новому підрозділу міста – Управлінню громадського транспорту.
З 2003 року на трасах Гданська триває капітальний ремонт. Замінюють платформи, навіси, колії, тягову мережу, стрілочні переводи і таке інше. Обсяг робіт наразі охопив майже всі ділянки, окрім траси на Стоги. У 2007 році відкрили лінію до Хелма, одночасно вносячи незначні корективи в початкові плани – під’їжджаючи ближче до будинків.
Загалом фахівці й надалі планують проводити дослідження умов та напрямів просторового розвитку передбачає цільове розширення мережі до району аеропорту. У місті у цьому напрямку перспектива все ж є.
