Середа, 22 Травня, 2024

Ракетний есмінець “Wicher” та його участь у Другій світовій війні  

Ракетний есмінець “Wicher” (польською – “Вихор”) – польський есмінець (за номенклатурою міжвоєнного періоду міноносець) перебував на озброєнні ВМС з 1930 року. Це перший сучасний корабель Другої Речі Посполитої. У міжвоєнні роки він вважався флагманом протиторпедної ескадрильї, відвідав велику кількість іноземних портів з візитами. Як єдиний польський корабель свого класу, брав участь у початковій фазі Другої світової війни, потоплений німецькою авіацією 3 вересня 1939 року, пише gdansk-future.eu.

Будівництво 

Створення судна розпочалося після отримання урядом Владислава Грабського французького стабілізаційного кредиту. Згодом відбулася нарада з контрадміралом Єжи Свірським, керівником Військово-морської адміністрації, вирішив на конференції в Іновроцлаві 7 вересня 1925 року включити два міноносці у відповідну програму. 

Згідно з умовами кредитної угоди, їх мала будувати французька корабельня “Chantiers Naval Français” у Бленвілі. Цю умову поставили деякі члени французького уряду, які володіли акціями цієї компанії. Внаслідок перемовин з корабельнею, які тривали з листопада 1925 року до 2 квітня 1926 року був підписаний контракт на будівництво двох есмінців за планами французького типу Бурраск. 

На той час це мали бути судна, яким у своєму класі не було рівних на всьому Балтійському морі. Загальна вартість контракту становила 1 202 100 доларів США. Терміни будівництва першого блоку (майбутнього “Wicher”) розраховані на 27 місяців, другого (майбутнього “Burzy”)  39 місяців з дати укладення договору.

Урочиста закладка кіля “Wicher” відбулася 19 лютого 1927 року. Першу заклепку символічно забив Альфред Хлаповський, посол Польщі в Парижі, другу – контрадмірал Свірський. Спуск корпусу на воду відбувся 10 липня 1928 року.

Все це супроводжувалося певними проблемами. Судно застрягло на стапелі, його довелося доставляти на воду за допомогою буксирів.

Французька корабельня теж мала значні організаційні труднощі під час будівництва, пов’язані як з відсутністю досвіду у її керівництва. Відбувалися й постійні страйки робітників.

Wicher включили 8 липня 1930 року до складу ВМС. Першим командиром корабля був капітан-лейтенант Тадеуш Моргенштерн-Под’язд, який через сім днів доставив есмінець до Гдині.

Озброєння 

Основне озброєння “Wicher” складалося з чотирьох гармат Шнайдера-Крезо wz. 1924 року калібру 130 мм. Судно мало чималу довжину у 106,9 м та ширину у 10,5 м. Стандартна водотоннажність становила 1400 метричних тонн.

Два потрійних 550-мм торпедних апарати з редукторами на калібри 533 і 450 мм розташовувалися в центральній лінії корабля. Між ними стояла вежа з прожекторами. У підпалубних тунелях на кормі були встановлені дві глибинні машини для скидування бомб з запасом 20 бомб по 200 кг. У початковий період служби, до 1934 року, корабель також мав два метальники глибинних бомб “Thornycroft” із запасом 6 бомб по 100 кг кожна. На палубі було встановлено два мінні траки, всього 60 контактних мін wz. 08. Озброєння надавав арсенал у Шербурзі.

Есмінець був оснащений трьома радіостанціями. Штатний екіпаж мав складатися з 10-12 офіцерів і 150 унтерофіцерів і матросів.

У міжвоєнний період 

Після вступу на службу “Wicher” став флагманом командира дивізії торпедних катерів. З 8 по 13 серпня 1930 року він був почесним ескортом пасажирського судна Polonia, на якому президент Ігнацій Мосцицький перебував з візитом ввічливості до Таллінна.

У березні 1931 року відплив через Лісабон до Фуншала, звідки повернувся до Гдині разом з маршалом Юзефом Пілсудським, який проходив лікування на Мадейрі.

Після надходження на службу “Burzy” 19 серпня 1932 року була створена ескадра міноносців. У липні 1934 року ця команда відбула з офіційним візитом до Ленінграда, відвідавши радянський порт вперше і єдиний раз у міжвоєнний період. На рубежі 1937-1938 роках була проведена невелика модернізація і доукомплектування техніки на “Wicher”. 

У першій половині 1939 року стан силових установок міноносця вимагало стикування та перевірки, але підвищена на той час готовність флоту не дозволяла її здійснити. Крім того, вже розроблявся на той час пекінський план відправлення трьох найцінніших кораблів на Захід не включав “Wicher”. Наприкінці серпня на флоті оголошено надзвичайну мобілізацію. У його рамках корабель прийняв додатковий бойовий боєприпас замість навчального та припасів.

Вереснева кампанія 

Після відходу кораблів “Burza”, “Groma” та “Błyskawica” у серпні 1939 року “Wicher” залишився на узбережжі як єдиний польський есмінець. У ніч з 31 серпня на 1 вересня він перебував на рейді Гдині. Згодом над польською береговою лінією пролетіли “Heinkel He 59”. 

Спочатку їх прийняли за власні, згідно з отриманою напередодні радіограмою, яка повідомляла про політ трьох польських літаків (історичні дослідження вказують на можливість того, що це повідомлення було дезінформацією німецької розвідки). 

Розпізнавши машини як німецькі, тодішній офіцер артилерії “Wicher”, лейтенант Збігнєв Ковальський, віддав наказ відкрити вогонь. Зі слів деяких свідків, німецькі загарбники також стріляли по польському кораблю з палубних гармат.

“Wicher” повернувся в порт Хель 2 вересня після 5 годині ранку. Командування флоту наказало судно перетворили плавучу батарею, яка постійно стояла на якорі в Хелі, як і пошкоджений «Гриф». З палуби було знято підводне озброєння: торпеди і глибинні бомби, зупинено частину корабельних механізмів і погашені основні котли. 

Пізніше в той же день артилеристи протиторпедного катера брали участь у відбитті атак німецької авіації, ймовірно збивши один з літаків.

Згодом літаки Люфтваффе знову з’явилися над портом Хель. Потужний вогонь польських ППО пошкодити кілька авіасуден. “Wicher” уникнув прямих влучень. 

Вирішальна битва відбулася 3 вересня. Німецькі пікірувальні бомбардувальники швидко та влучно атакували корабель. За короткий проміжок часу у “Wicher” влучили чотири бомби. 

Один із моряків загинув. Це був старший матрос Едвард Квятковський. Ще близько 20 отримали поранення. Корабель перекинувся на правий борт і затонув біля причалу на мілководді басейну гавані. Розповіді деяких свідків підтверджують той факт, що по поляках, які намагалися врятуватися, стріляли з бортової зброї атакувальних літаків. Більшість боєздатних моряків увійшли до складу сухопутної оборони півострова, воюючи до капітуляції 2 жовтня 1939 року.

Уламки корабля німці відбуксирували. Судно транспортували з гавані на мілині на зовнішньому боці хвилерізу на рівному кілі, надбудовами та воронками, що виступали над рівнем моря. У 1945 році німці, що відступали з Хеля, підклали під носову надбудову вибухівку, вибух якої спричинив руйнування цієї частини корабля. 

Польські шахтарі у повоєнний час підірвали частини затонулого судна. Залишки корабля вважаються охоронюваним історичним місцем, але там дозволено дайвінг. 

У польському кіно історія бойового корабля неодноразово демонструвалася. Судно з’явилося у деяких епізодах фільму Леонарда Бучковського під назвою «Рапсодія Балтики». Також про нього розповідали у документальних стрічках, зокрема у фільмі під назвою «Торпедна ескадра». Попри коротку та ранню службу, корабель є одним із довоєнних бойових суден, яких увіковічили в кінематографі.

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.