Ракетний фрегат “Генерал Тадеуш Костюшко” виконує цілий спектр завдань, які передбачають виявлення та боротьбу з підводними човнами, протидію повітряним та надводним цілям, а також захист морських шляхів сполучення та проведення антитерористичних операцій. Судно побудували у період з 1977 по 1980 на корабельні Todd Pacific і було прийнято до складу ВМС США 2 квітня 1980 року. На службі ВМС Польщі з червня 2002 року, пише gdansk-future.eu.
Будівництво
Основне завдання цих кораблів полягало в боротьбі з радянськими підводними човнами. В обмеженому обсязі вони також повинні були виконувати завдання, пов’язані з протиповітряною обороною десантних кораблів. Також такі судна повинні були забезпечувати й морські конвої, вони також повинні були мати можливість боротися з надводними цілями в морі. Однак їхня роль не полягала в супроводі команд надводних кораблів або забезпеченні супроводу авіаносних груп під час війни.
Контракт на будівництво корабля (бортовий номер – FFG-9) уклали з корабельнею Todd Pacific 27 лютого 1976 року. Судно спустили на воду 29 липня 1978 року. Корабель був названий на честь коммодора Олександра С. Водсворта.
Загальна довжина корпусу судна становить 135,6 метра, а по ватерлінії – 125,9 метра. Його найбільша ширина 13,7 метра, осадка самого корпусу 5,8 метра, а з гідролокатором осадка 7,5 метра. Водотоннажність корабля 3450 умовних тонн має водотоннажність повну 3950 тонн. Судно приводиться в рух машинним відділенням, оснащеним двома газовими турбінами General Electric LM2500, що забезпечують вихідну потужність 41 000 к.с. на один пропелер, який передає потужність на п’ятилопатевий гвинт.
Корабель отримав допоміжну рухову установку у вигляді двох висувних електричних гвинтів ABB сумарною потужністю 720 к. с. Допоміжна рушійна установка судна використовується для точних маневрів судна, однак вона здатна забезпечити можливість повернення судна в порт зі швидкістю 5 вузлів у разі відмови основної рушійної установки. Силово-енергетична система корабля доповнена чотирма дизель- електрогенераторами потужністю по 1000 кВт кожен. Корабель має два паралельних ангари, довжиною 12,5 метрів і шириною 4,5 метра, в якому можуть базуватися два гелікоптери SH-2.
Озброєння
Оснащений автоматичною системою заряджання пускової установки, вбудований корабельний магазин боєприпасів вміщує до 40 ракет: 36 зенітних ракет Standard і 4 протикорабельних ракети RGM-84 Harpoon. Серед артилерійського озброєння FFG-11 була 76-мм універсальна гармата Mk 75 L/62 (ця гармата є американським варіантом італійської гармати OTO Melara Compact, що випускається за ліцензією) зі скорострільністю до 100 пострілів на хвилину. Використовується для боротьби з наземними та надводними цілями (дальність до 8 км) і повітряними (дальність 5 км).
Судно виявилося єдиним у комплекті ближнього захисту Vulcan Phalanx Mk 15, який включав 20-мм шестиствольну гармату зі скорострільністю 3000 пострілів на хвилину. Також отримав два потрійних торпедних апарати Mk 32 Mod 7 для боротьби з підводними човнами.
Головне протичовнове озброєння складали легкі торпеди ZOP Mk 46 калібру 324 мм. Торпеда Mk 46 була основною американською протичовновою торпедою з середини 1960-х років і досі залишається основною протичовновою зброєю в багатьох країнах світу (включно зі США).
Окрім того, корабель отримав авіаційний компонент у вигляді двох палубних вертольотів Kaman SH-2 Seasprite, які розташовувалися у двох повітряних ангарах. Вертоліт SH-2G, який перебуває на борту польського фрегата, призначений для розвідки, виявлення та ідентифікації надводних суден, пошуку, відстеження та знищення підводних човнів, а також пошуково-рятувальних і матеріально-технічних заходів. Його обладнання включає радіолокатор спостереження надводних об’єктів і системи виявлення підводних човнів: радіогідроакустичні буї та детектор магнітних аномалій. Ця машина також була пристосована для ведення вогню з бортової стрілецької зброї та несення торпеди МU-90.
У ВМС США
Корабель був офіційно спущений на воду 29 липня 1978 року. Прапор на борту підняли в Каліфорнії 2 квітня 1980 року.
“Костюшко” вирушив у своє перше плавання на північний захід Сполучених Штатів 12 серпня 1980 року, відвідавши порти Сан-Франциско, Сіетл, Порт-Таунсенд, канал Худ, Вікторія та Есквімальт.
Президент США Рональд Рейган відвідав корабель 20 серпня 1981 року. У січні 1982 року судно залишило гавань Лонг-Біч у західній частині Тихого океану.
Фрегат вирушив у другий похід у водах західної частини Тихого океану 4 жовтня 1983 року. Він відвідав порти Перл-Харбор, Гуам, Маккей, Сідней, Окленд та інші.
На службі польських ВМС
Після транспортування до Польщі корабель переважно зберіг попередній комплект озброєння, за винятком кількості та типів бойових засобів. З фінансових причин Польща не закупила повний блок зенітно-ракетного вогню для обох фрегатів. Разом з кораблем було отримано 17 зенітних ракет RIM-66E Standard Missile 1 MR Block VI і одну навчальну ракету, а також дві протикорабельні ракети RGM-84G Harpoon Block 1G. Лише у 2006 році для обох фрегатів було придбано ще 17 ракет SM-1MR, поставлених у 2010 році. Більше ракети «Гарпун» не купували, а восени 2014 року обидві були вилучені на утилізацію через вичерпання ресурсу (одна з них була пошкоджена на початку 2008 року).
Торпеди MU-90 Impact оснащені активно-пасивною системою самонаведення. Електронна система цих торпед містить підсистему, здатну сканувати та профілювати дно для виявлення нерухомих підводних човнів, розташованих на морському дні. Окрім того, торпеди цього типу оснащені інерційною системою управління і мають можливість супроводу 10 цілей одночасно, класифікації та розрізнення цілей, а також протиторпедних пасток і приманок.
“Ген. Т. Костюшко” оснащений старішою версією системи CIWS Phalanx Mk 15 Block 0. Також розробники встановили чотири кулемети польського виробництва WKM-B калібру 12,7 мм. На польській службі фрегат використовує вертольоти Kaman SH-2G Super Seasprite.
У складі SNMG1
Корабель залучений до елітної команди фрегатів і есмінців Північноатлантичного альянсу SNMG-1. До неї входять окремі міноносці та фрегати держав-членів. Кістяк команди складають судна із США, Канади, Великої Британії, Німеччини та Нідерландів, до яких регулярно приєднуються судна з Бельгії, Данії, Португалії, Іспанії та Польщі.
SNMG-1 проводить навчання як у складі групи, так і з кораблями Військово-морських сил країн НАТО та Партнерства заради миру. Багатонаціональна елітна команда підтримується у найвищому ступені бойової готовності та призначена для негайного реагування в кризових ситуаціях, миротворчих операціях та у разі війни. Кораблі діють в Атлантиці та в усіх європейських водах і є найкраще навченою міжнародною ударною командою такого роду у світі.
Завдання цих багатонаціональних груп кораблів – продемонструвати згуртованість учасників Альянсу та виконати одне з найважливіших оборонних завдань – забезпечення безпеки стратегічних морських комунікацій.
