У минулих століттях газети були чудовим друкованим майданчиком, де можна було розмістити свою рекламу чи оголошення. Цим методом активно користувались й жителі Гданська, пише сайт gdansk-future.eu. У цьому матеріалі ми більш детально розповімо про те, якими були оголошення у місцевих газетах.
Джерело інформації
Раніше газети активно документували життя мешканців, оглядали та повідомляли про події у Гданську, Гдині та Сопоті, а також у всьому світі. Саме завдяки пресі містяни дізнавались про останні політичні події, пам’ятні та історичні моменти, а також про інциденти, скандали, кримінальні таємниці, економічну діяльність, а також читали там некрологи.
Найулюбленішим розділом у газеті практично усіх читачів була реклама. Вона була легкою, цікавою, а подекуди й розважальною. Завдяки їй жителі Гданська мали змогу дізнатись про нові послуги у місті, про відкриття закладів чи магазинів. Загалом реклама заохочувала читачів купувати найновіші товари на ринку, брати участь у концертах, шоу та зустрічах.
Зміст реклами
Читачі гданських газет могли з них почерпнути чимало корисної інформації. Також тоді у пресі публікували різноманітні скарги. До прикладу, у 1970 році містяни мали можливість прочитати звернення приїжджого туриста, який скаржився на надто голосну музику в центрі відпочинку.
Загалом ще рекламували креми від веснянок, які мали гарантувати їх чудесне зникнення, і майже чарівні американські засоби для схуднення. Шукали й білизну від ревматизму. Публікували оголошення про те, що шукають певних спеціалістів, зокрема будівельників, креслярів, токарів тощо. Також у газетах повідомляли про відкриття нової ятки, молочних барів, запрошували на танцювальні вечори чи в цирк. У пресі також містилися ілюстрації, ребуси, кросворди, а згодом і фотографії, які були спочатку чорно-білі.
Також діяла й шлюбна реклама, яка тоді сприймалась як сучасний Tinder. Загалом любовні оголошення були короткими та лаконічними. Жінки чітко писали, якого чоловіка вони шукають, а також писали декілька слів про себе. Чоловіки зазвичай шукали дівчат з приданим. Натомість себе вони описували як статурних, красивих, освічених, з роботою, без залежностей, з квартирою.
Під час Другої світової війни гданська преса повністю підпорядковувалась німецькій пропаганді. Перший номер газети поляків повоєнного Гданська Dziennik Bałtycki вийшов друком 19 травня 1945 року. Цензура стала більш суворою. Журналісти повинні були бути завжди доступними для влади. Здебільшого писати те, що б хотіли прочитати політики.
У 50-х роках цензуру у пресі було послаблено. Проте повернутись до вільного висловлення думок було досить важко. У цей період у Гданську створювались нові газети та журнали. З’явилась преса, яка пропагувала морське господарство та всіх, хто був залучений до цієї галузі. Після оголошення воєнного стану у Гданську журналістська спільнота піддалася суворій перевірці.
У 90-х роках у пресі відбулися значні зміни. Тираж деяких журналів збільшився, частково завдяки рекламі. Графічний дизайн покращився, а завдяки новим технічним засобам зріс асортимент друкованих видань у місті. Крім багатотиражних щоденних і регіональних, фахових і культурологічних часописів створювалися районні, мікрорайонні, вузівські та парафіяльні журнали.
Загалом у минулому столітті преса була важливим джерелом інформації у Гданську. Саме завдяки газетам містяни мали змогу першими дізнатись про найважливіше та найцікавіше, а також прорекламувати власний бізнес чи навіть свою кандидатуру до одруження.
