Ґданськ отримав у спадок велику кількість історичних пам’яток. Одна з них – будівля на вулиці Окоповій 9. У давнину це були в’їзні ворота до міста, потім споруда виконувала функції головного представництва поліції міста, а протягом 65 років була резиденцією спецслужб, пише gdansk-future.eu.
Початок створення у XV столітті
У 1462 році на місці споруди створили Карові ворота. Вони входили до системи нових оборонних стін. Пізньоготична конструкція складалася з двох величезних веж, що оточували вхід. Його назва (німецькою мовою Karrentor, рідше Karrenmacher-Tor) походить від слова Karren, що означає “тачка”.
Історикам невідома інформація щодо призначення споруди та її розвитку. Побутує думка, що у ті часи через браму до Ґданська потрапляли не надто заможні гості міста, які не мали змоги оплатити тяглову худобу й були змушені перевозити свої речі чи товари на продаж на тачках, покладаючись лише на силу власних рук.
Поступово відбувалася еволюція методів облоги. Особливо у цей час розвивається артилерія. Оборонна лінія у звичному вигляді не проіснувала тривалий час. Згодом вона зазнає значних змін.
Бастіон
У XVI столітті Карову браму засипали. Це відбулося у 1563 році. Вона опинилася у середині земляного насипу, а в 1571-76 роках будівничий Ґанс Крамер звів на цьому місці високий бастіон з казематами. Нова назва – Каровий бастіон.
Передбачалося, що захисна споруда функціонуватиме понад 300 років. Поступово інженери змінили стратегію розвитку. Архітектори у XIX столітті вважали, що величезні бастіони та навколишній рів, які надавали престижу в XVI-XVIII століттях, виявилися перешкодою для розвитку сучасного міста.
Після тривалих дебатів і подолання опору консервативно налаштованих військових кіл врешті ухвалили рішення розібрати укріплення. Згідно з пропозицією німецького містобудівника Якоба Штюббена, їх мали замінити широкі вулиці (включно з сьогоднішніми Подвалє-Гродзькє, Ягелонськими валами та самою Окоповою) з репрезентативною забудовою.
Цікаво, що під час вирівнювання насипів було знайдено досить добре збережені середньовічні Карові ворота. Цей факт задокументовано на фотографіях того періоду. Зовнішні ознаки надали змогу історикам зробити реконструкцію зовнішнього вигляду цієї будівлі. Ворота також запам’яталися в назві нової вулиці, яка до 1945 року називалася Карренваль (північна частина теперішньої Окопової вулиці).
Резиденція Президії Королівської поліції
Сучасний зовнішній вигляд будівля набула у XIX столітті. Саме тоді у ній заснували резиденцію Президії Королівської поліції. Колишня штаб-квартира на вулиці Довгій, 25, була передана в 1895 році для будівництва будівлі цісарської пошти. Цікавим фактом є те, що незважаючи на створення Німецької імперії в 1871 році, Королівство Пруссія все ще існувало, а поліція в Ґданську виконувала функції захисту. При цьому пошта була вже імперською, а отже загальнонімецькою. Голова правоохоронної структури тимчасово проживав у передмісті Петерсхаґен (Зарослак). Виникла нагальна потреба розмістити його офіс у престижнішій локації.
Людей робітничого походження брали в поліцію неохоче. Цю соціальну групу побоювалися, особливо членів Соціал-демократичної партії, до яких ставилися зневажливо. Вважалося, що найкращий рекрут для патрулювання вулиць – уродженець села чи невеликого провінційного міста. Разом із пропагованою військовою суворістю це означало, що середньостатистичний патрульний поліцейський був, м’яко кажучи, “суворим” до громадян, часто з невиправданим застосуванням сили.
Після 1890 року в прусських містах спостерігалося швидке зростання населення, а значне збільшення армії означало, що система найму унтер-офіцерів із 9-річною військовою службою в поліцію поступово ставала неефективною. У 1895 році була заснована перша поліцейська школа в Німеччині.
Винахідливий директор
Під владою Франції у період з 1807-1814 роки поліцейське управління тимчасово ліквідували. Директором місцевої поліції призначили майора Дагоберта фон Веґезака, який за часів Наполеона проживав у Пруссії в місті і займався шпигунством. За його керівництва функціонувало сім поліцейських дільниць.
Ґданськ був портовим містом із великими торговельними традиціями, поліцейські не скаржилися на відсутність діяльності. Окрім типово кримінальних проваджень, займалися також контролем над “юнкерами” (позацеховими майстрами, сьогодні б сказали виробниками підробок) та так звані орендні компанії під заставу, тобто лихварство.
Наприкінці 1833 року Дагоберт фон Веґезак викупив обидві будівлі, розірвав договір оренди з поліцією. Сьогодні подібний випадок викликав би чималий скандал. У ті часи в пруській державі діяла сувора цензура, до того ж поліцейська, тому незручна для влади інформація не потрапляла у публічний простір. У скандальній операції брали участь одиниці.
Владі міста згодом така оборудка дала змогу придбати для поліції два об’єкти нерухомості. Переїзд на нове місце відбувся восени 1834 року. Раніше, 1 квітня 1834 року, Дагоберт фон Веґезак пішов у відставку. Він був єдиним із президентів поліції, хто залишився в місті назавжди. У 1840 році він переїхав до Оливи, де помер у 1850 році у віці 82 років.
Будівництво нового поліцейського управління
Будівлю кардинально оновили у 1902 році. Нове поліцейське управління створили за проєктом Альфреда Муттрея. Споруда була зведена за асиметричною трапецієподібною плановою частиною, з великим чотириповерховим корпусом у передній частині та прихованими за ним двома прибудовами, з’єднаними під гострим кутом. В оздобленні фронтонів робилися спроби посилатися на будівлі епохи ґданського ренесансу, хоча нова будівля майже не відрізнялася від інших споруд, зведених у цей період по всій Німецькій імперії. Готову будівлю здали в експлуатацію 6 травня 1905 року. Вона служила поліції наступні 40 років.
У цей час у Ґданську не вистачало поліцейських. Давалася взнаки неефективна система набору. Підвищення заробітних плат цьому не надто сприяло. Макс Вессель, призначений президентом поліції в 1892 році, зумів збільшити кількість правоохоронців до 190. У середньому один поліцейський охороняв спокій 790 жителів.
Проте проблемою було знайти додаткові офісні приміщення. Приміщення по вулицях Длугій та Оґарній були занадто тісними. У 1894 році місто продало їх за 300 тисяч злотих. За німецької імперії правління у них розмістили відділення пошти. Одне з них функціонує й у XXI столітті.
Будівництво нової поліцейської контори в Ґданську розпочалося в 1902 році. Урочисте відкриття відбулося 1 квітня 1905 року. Комплекс будівель був побудований на так званих постфортифікаційних спорудах, на місці колишнього бастіону.
Поліція Вільного міста Ґданська
Відновлення Речі Посполитої після Першої світової війни потребувало значної кількості правоохоронних структур та контролюючих органів. Поліція була створена 19 серпня 1919 року та проіснувала до 1 вересня 1939 року, коли на територію держави вторглися німецькі загарники. Переважну більшість правоохоронців набрали з колишніх військових формувань демілітаризованого регіону.
Головне управління поліції розташовувалося у Ґданську саме у будівлі колишньої президії королівської поліції. Локація виявилася для традиційного розміщення головного центру для правоохоронців.
Спочатку поліцейських округів було 12, а після реформи 1926 року їх кількість зменшилася до 7. Правоохоронці отримали традиційну темно-синю форму. У 1922 році почали вводити сіро-зелену форму. На голові вони носили сіро-зелені кашкети з великим гербом Ґданська та темно-сині уніформи.
Післявоєнний час
Будинок на Окоповій 9 був одним із тих, які пережили найкритичніший момент, – 1945 рік. Історики припускають, що радянська розвідка раніше отримала інформацію щодо діяльності служб безпеки Третього Рейху та планами заволодіти архівами цих служб у будівлі, тому не було необхідності для бойових дій.
Після війни споруду передали міністерству громадської безпеки, а Громадянська міліція (польський аналог поліції) отримала у підпорядкування сусідню будівлю на Окоповій 15 та приміщенням на вулиці Нові Оґроди. На Окоповій 9 працювало Воєводське управління внутрішніх справ. До 1990 року діяла оренда.
Представництво Управління державної охорони працювало у раритетній будівлі з 1990 по 2002 роки. Згодом тут розмістилися співробітники представництва Агентства внутрішньої безпеки.
Музей криміналістики
Мало хто знає, що з 1920 по 1939 роки у Вільному місті функціонував невеликий, але з цікавими колекціями судово-медичний музей. Він розташовувався на першому поверсі будинку Президії поліції. Установу відкрили навесні 1925 року – перший запис у книзі почесних гостей 19 травня зробив тодішній президент Сенату WMG Ґенріх Зам.
Окреме місце присвячено історії ґданської поліції. Представлені графіки та світлини, що демонструють уніформи гданських поліцейських, що змінювалися протягом десятиліть, а також оригінальні положення про міську поліцію XVII-XVIII століть, але, безсумнівно, найбільше емоцій викликали наступні розділи. У вітринах були представлені зібрані під час слідства знаряддя злочину: вогнепальна зброя, ножі, кастети та молотки, часто зі слідами засохлої крові. Їх супроводжували фото, зроблені техніками поліції, щойно вони прибули на місце злочину. Далі поставили скляні ємності з частинами тіл загиблих. Наступний розділ був присвячений самогубствам – демонструвалися фотографії жертв, а також знаряддя (іноді дуже хитрі), які використовували у Вільному місті, щоб позбавити себе життя.
На виставці можна було побачити об’єкти, які документували роботу розвідки та техніки міліції з виявлення підпалів, фальшивомонетників та різного роду шахрайств. Багато місця приділено квартирним крадіжкам і злодіям. Представлено інструменти касирів і зламані сейфи. Повнорозмірні манекени показують, як працювали кишенькові злодії. В останньому розділі продемонстрували рівень тогочасної дактилоскопії чи зберігання картотек засуджених чи каталогів татуювань. Невелику частину виставки також було присвячено діяльності місцевої міліції.
Немає відомостей про те, якому департаменту чи відділу поліції підпорядковувався цей колишній Гданський музей судової експертизи. Опікунами могли бути делеговані посадові особи поліції чи цивільні службовці, але такої інформації теж немає. Музей не працював щодня; ймовірно, він був доступний після попереднього запису. Невідомо, чи була екскурсія платною і до якого часу вона діяла в Ґданську (існувала принаймні до 1933 року). З того, що вдалося з’ясувати, описів чи фотографій, які б представляли виставку в будівлях Президії поліції, не збереглося.
Сенсаційна знахідка
Під час демонтажних робіт на даху Головного управління муніципальної поліції працівники знайшли старі та цікаві документи та газети. Найстаріші картки датуються 1790 та 1791 роками.
Пакет документів, приблизно 60 аркушів формату А4, передали фахівцям. Серед документів є особові справи 1894 року, а також польська торгова газета від 16 травня 1930 року з великою кількістю оголошень, яка також видавалася у Львові та Вільнюсі.
Незвичайна знахідка була захована в частині даху з боку міліцейського подвір’я. А саме в бухті, тобто виступаючому елементі. Частина паперів впала зі стіни, інші перебували під підлогою.
У документації є листування, пов’язане з економічною ситуацією у Східній Пруссії. Серед них – відомості від невідомого пана Кьєрси щодо сільськогосподарських робіт і вирівнювання землі. Очевидно, що поліцейська будівля потребувала обслуговування, оскільки приміщення та подвір’я у гарному стані.
Є й документи, що стосуються релігійної освіти або освіти загалом. Сама папка з документацією дуже цікава. Опис здійснювали у готичному стилі з пращею (з інформацією про що йдеться). Раніше в прусській канцелярії кожен файл отримав різний колір зі зворотного боку.
Технічний стан
Місцева влада нарікає на задовільний стан будівлі. Депутатка Малгожата Хміль повідомляла урядову інформацію щодо високої вартості робіт.
У 2016 році у зверненні до керівника міністерства внутрішніх справ Маріуша Камінського вона звернула увагу, що “будівля після Другої світової війни не піддавалася ремонту, а після реконструкції відповідні роботи потрібно реалізувати якнайшвидше”. У відповідь вона отримала листа, у якому йшлося про те, що ремонт не планується, а вартість робіт складає 2 мільйони злотих.
Навпроти будівлі тоді тривало будівництво споруди Forum Gdańsk. Це величезний торгово-сервісний комплекс громадського призначення з автостоянкою на понад тисячу автомобілів. У 2007-2015 роках, незважаючи на необхідність реконструкції фасаду, завдання не реалізувала саме через брак фінансування. Того ж року підготували проєктну документацію на реконструкцію історичної резиденції служби, а також провели “необхідні роботи з систем пожежної сигналізації та димовидалення будівлі, які є результатом експертизи пожежників”.
Напис німецькою мовою над входом до будівлі
Перед масштабною реставрацією споруди розпочалися дискусії щодо напису Polizeipräsidium над центральним входом. Напис закували незабаром після завершення Другої світової війни, і крізь цементний шар було видно лише його залишки.
Будинок на вулиці Окоповій 9 викликав жах серед поляків не тільки під час наймасштабнішої війни в історії. У 1945-1954 роках функціонувало Воєводське Управління Громадської Безпеки, а в 1954-990 роках – Служба Безпеки. З іншого боку, президія поліції, що в польській номенклатурі відповідає терміну “комендатура поліції”, відноситься до періоду між введенням будівлі в експлуатацію в 1905 році до 1945 року.
Частина мешканців заявила, що напис мають відновити як історичну пам’ятку. Така думка зустріла значну опозицію, оскільки знайшлися й поляки, які виступили категорично проти повернення німецьких символів.
Директор міського музею Ґдині Яцек Фрідріх висловив думку про те, що варто знайти компромісне рішення – встановити біля входу до будівлі табличку, яка інформувала б перехожих і туристів про те, чому напис Polizeipräsidium може викликати негативні асоціації. Раніше подібне інформаційне табло вже зробили Окоповій 9. Табличка інформує про ув’язнених і закатованих жертв сталінського періоду у приміщеннях споруди.
