Вовче лігво: масштабна будівля ставки Гітлера

За двісті кілометрів від Гданська є, мабуть, найвідоміша ставка нацистського лідера Німеччини, яка називається “Вовче лігво”. За рівнем безпеки ця будівля була найзахищенішою з усіх відомих ставок. І хоча при відході гестапівці підірвали бункер та знищили всі документи про нього, будівля і сьогодні вражає відвідувачів, пише сайт gdansk-future.eu.

Притулок боягузливого вовка

Як і всі диктатори, Гітлер надзвичайно боявся замаху. Тому після вторгнення до Польщі він одразу видав розпорядження про будівництво бункера. Це було зроблено для того, щоб бути ближче до військових дій, але й про безпеку він не забував. Тому після окупації Польщі швидкими темпами розпочалося будівництво ставки. Зведення тривало всього рік і відбувалося у високому темпі. І хоча фюрер одразу прибув до нового штабу, будівництво продовжувалося протягом всієї війни. Бункер продовжували розширювати та модернізувати. В результаті було збудовано понад 80 споруд, серед яких 70 окремих бункерів.

Як відбувалося будівництво

Місце для спорудження ставки було вибрано невипадково. В першу чергу це було зумовлено кількома чинниками: 

• густий ліс з високими деревами, які прекрасно маскували бункери, унеможливлюючи стеження з повітря;
• близькість до аеропортів, що дозволяло негайно залишити ставку за першої потреби чи небезпеки; 
• зручний зв’язок через залізницю та гарну дорогу, що для швидкого будівництва було вкрай необхідно;
• невелика, але безпечна відстань до арени бойових дій, що дозволяло оперативно реагувати на стан та надавати вказівки;
• невелика кількість мешканців навколишніх сіл, які б могли шпигувати на користь противника, а ті, які залишилися, контролювалися гестапо. 

Отже, місце ідеально підходило до поставлених цілей. 

Будівництво відбувалося в суворій таємниці. За деякими даними, які перевірити неможливо, оскільки вся документація була знищена, роботи в Герлоському лісі почалися ще в 1936 році. Проте більшість дослідників сходяться на думці, що спорудження почалося вже після початку війни. В будь-якому випадку, проведена робота зі спорудження бункера, її масштаби та результат вражають. Скільки людей було залучено до будівництва, звідки брали таку неймовірну кількість матеріалів, а це десятки, якщо не сотні тонн цементу, цегли, металевих конструкцій та скільки тривало спорудження достеменно невідомо. 

Конструкція бункера

З того, що залишилося після руйнування від вибухів, зрозуміло, що проєкт був вдало продуманий досвідченими архітекторами та проєктантами. Будинки штабу утворювали прямокутний комплекс. До нього була підведена залізнична колія та дорога з надійним покриттям. Підступи до будівлі добре охоронялися через маніакальне боягузтво Гітлера. Сама будівля бункера — це залізобетонна конструкція зі стінами товщиною в кілька метрів. Перекриття були ще товщими. Це тільки зовнішні будівлі, а те, що було під землею, було ще більш разючим. На фото, що збереглися з тих років, можна розгледіти просторі приміщення, які мали високі стелі та комфортне і затишне облаштування. Власне бункер був поділений на частини, які були відокремленими, але мали між собою зв’язок. Окрім обов’язкових численних кабінетів, особистих кімнат обслуги та їдалень, у приміщенні були телетайпна та телефонна станції, два ресторани для офіцерів, три казино, сауна та котельня й електрогенераторний відділ. Найбільшою будівлею ставки було просторе бомбосховище глибоко під землею.

Безпрецедентні засоби безпеки

Як зазначалося, фюрер страждав від параноїдального страху за своє життя, тому для охорони ставки було залучено надзвичайно потужну охорону. У “Вовчому лігві” було три зони безпеки. Зовнішня — третя зона була за кількасот метрів від самого об’єкта. Він мав огорожу з колючого дроту та мінні поля довкола. Коли в 1953 році проводили розмінування околиць бункера, то було вилучено понад 54 тисячі мін. Далі через певні проміжки були спостережні вежі та кулеметні позиції, які вражали будь-який рухомий об’єкт як тільки його бачили, при умові що спостерігачам не було повідомлено про дозволений рух. 

Внутрішня друга зона мала велику кількість постів у приміщеннях, які перевіряли спеціальні перепустки. І найважливішою була перша зона, якою опікувалися відібрані та перевірені особисто Гітлером есесівці з Leibstandarte. Потрапити в саме серце бункера в особисті апартаменти вождя могли тільки обрані, які мали пройти кожен раз ретельну перевірку.

Персонал бункера

Окрім охорони у приміщенні бункера було багато людей з прислуги. Загалом з цією метою на території штабу було 2200 осіб. Окрім штабних офіцерів, зв’язківців, особистих ад’ютантів та інших військовослужбовців до штату обслуги входили кухарі, лікарі, прибиральники, перукарі, секретарі, стенографістки, а також професійні круп’є, танцюристки та персональний дієтолог вождя. 

Лігво вовка

Вперше Гітлер прибув до новозбудованої ставки 24 червня 1941 року, через 48 годин після початку війни з Радянським Союзом. Побачивши свій штаб, він назвав його “Вовчим лігвом”. Тут фюрер провів 800 днів з невеликими перервами. Стверджують, що попри величне облаштування бункера, власні апартаменти Гітлера були по-спартанськи скромними: розкладне ліжко, простий дерев’яний стіл і стільці, шафа для дрібниць. На стіні висів великий портрет Фрідріха Великого в синьому мундирі, який керівник райху всюди носив із собою, як талісман чи джерело натхнення.

Поряд з апартаментами Гітлера були розміщені бункери для найвищого керівництва райху: командувача Люфтваффе райхсмаршала Германа Герінга, міністра закордонних справ Йоахіма фон Ріббентропа, райхсфюрера СС Генріха Гіммлера та голови райхсканцелярії Ганса Ламмерса. У тоталітарних державах відстань від правителя вказувала на положення в державній ієрархії. Майже всім прибічникам Гітлера місцина не сподобалася, тому вони з різних причин відмовилися від перебування в бункері, але оселилися десь неподалік. 

Фюрер тут перебував аж до 20 липня 1944 року, коли на нього було скоєно невдалий замах. Після тих подій Гітлер покинув своє лігво назавжди.

Занепад прихистку

З від’їздом головнокомандувача бурхливе життя в ставці потроху завмирало. Радянські війська почали швидко відтісняти нацистів. Тому вищим керівництвом було затверджено знищення ставки. Зробили цю справу з німецькою скрупульозністю. Спочатку вивезли всі цінні речі та найважливіші документи. Потім все залишене було знищено, особливу увагу приділено документам. Після цього всі будівлі були заміновані саперами з корпусної групи генерала Едуарда Гаузера, які чекали сигналу з Берліна. Коли в січні 1945 року Радянська армія підійшла і зайняла сусіднє село Венгожево, такий наказ сапери отримали й в ніч з 24 на 25 січня ставку Гітлера “Вовче лігво” було підірвано. Очевидно, що кількість вибухівки була доволі значною, оскільки кількаметрової товщини стіни потріскалися, наче горіхова шкаралупа, а муровані з цегли стіни розкидало на значну відстань. Підземна частина бункера до цього часу не була віднайдена. До сьогоднішнього дня дуже важко визначити призначення окремих будівель. Немає ні планів, ні карт  — все було знищено. Тому зараз можна побачити тільки порослі мохом руїни бетонних конструкцій, що є німими свідками буремних часів.