Серед стриманої елегантності кам’яниць на Длугому Таргу – головній вулиці Гданська, є одна, яка не просто привертає погляд, а вимагає захоплення. Це Золотий дім або як його ще називають, будинок Шпейманів. Ця будівля є живим свідченням найвищого розквіту та неймовірного багатства Гданська на початку XVII століття. Золотий дім був збудований на замовлення одного з найвпливовіших патриціїв міста і став маніфестом мистецтва маньєризму. Його пишно оздоблений фасад, покритий різьбленим каменем та позолотою, розповідає історію успіху, віри та архітектурного генія. Щоб зрозуміти Гданськ, його Золотий вік та естетику, необхідно обов’язково розглянути цю унікальну пам’ятку, пише gdansk-future.eu.
Історія замовлення та золотий блиск
Історія Золотого дому невіддільна від імені його замовника. Ян Шпейман був одним із найбагатших та найвпливовіших купців Гданська наприкінці XVI – початку XVII століття. Його фінансова імперія, що базувалася на торгівлі зерном, деревиною та іншими балтійськими товарами, дозволила зайняти важливі пости в міському магістраті та підтримувати зв’язки з європейською елітою. Будівництво такого будинку було прямим вираженням його соціального статусу та прагнення увічнити своє ім’я.
Ян Шпейман не просто хотів мати гарний будинок, він хотів мати найкращий будинок у місті, який би затьмарив усі сусідні кам’яниці, включаючи ті, що належали його конкурентам-патриціям. Золотий дім був збудований у 1609-1617 роках, у період, який вважається кульмінацією економічної могутності Гданська. Шпейман доручив цей амбітний проєкт видатному гданському архітектору Абрахаму ван ден Блоку. Над фасадом працював і скульптор Ганс Вольф. Фінансова потужність Шпеймана дозволила використати найдорожчі матеріали – імпортований камінь, велику кількість позолоти та складні скульптурні композиції. Сам термін “Золотий дім” закріпився за будинком завдяки рясному покриттю позолотою фасадних елементів, що у сонячний день створювало враження справжнього золотого сяйва. Це була свідома архітектурна демонстрація того, що Гданськ є “золотим містом”, втіленням комерційного успіху та вільного, заможного республіканського духу, непідвладного королівському втручанню.
Північний маньєризм та його динаміка
Золотий дім є еталонним зразком північного маньєризму в Гданську, хоча він вже містить елементи, що ведуть до раннього бароко. Стиль маньєризму характеризувався відходом від ренесансної гармонії та пошуком динаміки, напруги та складності. Фасад Золотого дому, виконаний з ретельно обробленого пісковика та покритий пишним різьбленням, є наочною ілюстрацією цих принципів. Абрахам ван ден Блоке відійшов від традиційної для Гданська цегляної забудови, створивши справжню кам’яну “ковдру” орнаментів. Фасад є триосьовим, але його симетрія порушується інтенсивним декоративним оздобленням, що є типовим для маньєризму.
Так, на нижніх поверхах використано рустикацію, яка надає будівлі відчуття масивності та фортеці.Подвійні колони та пілястри підтримують балкони та карнизи. Вони прикрашені гротескними орнаментами та арабесками, демонструючи віртуозність різьбярів. А насичені різьбленням фронтони, що завершують вікна, увінчані динамічними волютами та скульптурами.
Особливою рисою є багатство скульптурних композицій, які покривають майже кожен вільний простір. Вони не просто прикрашають, а створюють складний іконографічний наратив. Таке перенасичення деталями, використання “кривих” та несподіваних форм, напруга між елементами – все це чітко вказує на маньєризм. Ван ден Блоке майстерно використав кам’яне різьблення для створення ефекту вишивки або гобелена, де фігури та орнаменти немов виходять зі стіни, надаючи фасаду тривимірності та мальовничості. Цей було абсолютним новаторством для Північної Європи того часу.
Алегорії, герої та моральний кодекс
Скульптурний декор Золотого дому – це не просто декорація, це візуальний маніфест моральних, політичних та релігійних принципів, яких дотримувався його власник Ян Шпейман. Кожна фігура та композиція на фасаді має глибоке алегоричне значення, відображаючи систему цінностей гданського патриціату. Всю композицію можна розділити на кілька тематичних груп.
Перша група – алегорії чеснот. Це найважливіший блок, розташований на видному місці, який закликає до моральної чистоти. Тут зображені Справедливість з терезами, Мужність, Розсудливість та Стриманість. Ці фігури символізували, що багатство та успіх мають ґрунтуватися на високих моральних якостях, а не лише на комерційній вигоді. Це була своєрідна публічна декларація честі.
Друга група – міфологічні та історичні сюжети. На фасаді також представлені зображення стародавніх героїв, таких як Клеопатра та Олександр Великий. Ці персонажі символізували велику мудрість, військову доблесть і світову велич, з якою, ймовірно, асоціював себе багатий купець. Використання класичних мотивів було характерним для доби Ренесансу та маньєризму.
Третя група – релігійні та біблійні мотиви. У верхній частині фасаду, ближче до неба, розташовані сцени, що мають релігійний підтекст, а також фігури ангелів та херувимів. Ці елементи нагадували про швидкоплинність земного життя і необхідність духовного порятунку, підкреслюючи, що вся земна слава підпорядкована Божій волі.
Інтер’єри та внутрішнє оздоблення
На відміну від пишного зовнішнього вигляду, який зберігся, інтер’єри Золотого дому зазнали набагато серйозніших випробувань, особливо під час Другої світової війни. У 1945 році, під час боїв за Гданськ, більшість будинків на Длугому Таргу, включаючи Золотий дім, були майже повністю зруйновані. Зберігся лише кам’яний фасад та деякі стіни. Це означало, що внутрішнє оздоблення, яке було не менш розкішним, ніж зовнішнє, було втрачене.
До руйнування внутрішнє планування будинку було типовим для багатоповерхової гданської кам’яниці. На першому поверсі знаходилася сіня – представницька, але часто і торгова зала. Вище розташовувалися житлові та парадні кімнати, включаючи Велику Залу, яка використовувалася для прийомів та урочистостей. Інтер’єри були виконані у стилі пізнього маньєризму та раннього бароко. Стеля була декорована різьбленням та розписами, часто ілюзіоністичними, що створювали відчуття більшої висоти та простору. Каміни та портали виконані з мармуру та алебастру і прикрашені складними бароковими орнаментами та міфологічними фігурами. Приміщення були наповнені дорогими голландськими та італійськими меблями, східними килимами та гобеленами, що підкреслювало міжнародні торгівельні зв’язки Шпеймана.
Після війни Золотий дім став об’єктом пріоритетної реконструкції, яка проводилася надзвичайно ретельно. Польські реставратори, спираючись на збережені плани, малюнки та фотографії, не лише відновили фасад, а й реконструювали внутрішнє планування, хоча відтворити оригінальні деталі внутрішнього декору вдалося лише частково. Сьогодні у відновлених інтер’єрах розміщується Управління міського голови Гданська. І відвідувачі можуть побачити елементи, що імітують розкіш барокової та маньєристичної доби, уявляючи собі колишню велич цього патриціанського житла.
Символ відродженого міста
Після катастрофи 1945 року, коли історичний центр Гданська був зруйнований більш ніж на 80%, Золотий дім набув символічного значення. Його ретельне та пріоритетне відновлення стало частиною загальнонаціональної програми відбудови Старого та Головного міста. Фактично, він став одним із перших і найяскравіших символів того, що “Гданськ знову повстане з попелу”. Відновлення його унікального фасаду було надзвичайно складним і вимагало віртуозності від польських різьбярів та реставраторів.
Сьогодні Золотий дім відіграє важливу представницьку роль у житті сучасного Гданська. Будинок, який колись належав найвищій міській еліті та був символом самоврядування, тепер служить офіційним представництвом міської влади. Золотий дім також є однією з найважливіших туристичних ікон міста. Його золотий блиск і надзвичайне різьблення щороку приваблюють мільйони туристів, що значно сприяє економіці міста та його міжнародному іміджу.
