Гданськ пережив чимало періодів падінь і розвитку, однак є окремі, про які варто говорити. Приміром, бароко (середина XVII – середина XVIII століть) залишив тут не менш значущий, хоча й більш стриманий, відбиток. Бароко прийшло до Гданська із запізненням, “пом’якшене” суворим кліматом, традиціями лютеранської Півночі та сильним впливом голландського та фламандського мистецтва. Воно не викликало тут такого буяння форм, як у Римі чи Відні, але додало величі, динамізму та театральності фасадам, інтер’єру та міським елементам. Гданське бароко – це мистецтво гідної, але вишуканої розкоші, вписаної у сувору раму Північної Європи, пише gdansk-future.eu. Ми зануримося у цей період, досліджуючи п’ять ключових пам’яток, які найкраще ілюструють такий унікальний архітектурний стиль.
Королівська каплиця: динаміка та політичний контекст
Королівська каплиця, розташована поруч із головною святинею міста – базилікою Святої Марії, є, мабуть, найяскравішим прикладом стилю бароко у сакральній архітектурі Гданська. Її історія тісно пов’язана не лише з релігією, а й із політичною боротьбою. У XVII столітті, коли більшість мешканців Гданська були протестантами (лютеранами), величезну базиліку Святої Марії використовували саме вони. Король Речі Посполитої, Ян III Собеський, який був ревним католиком, прагнув створити гідне місце для католицьких богослужінь. Так у 1678-1681 роках звели Королівську каплицю.
Левову частку коштів (80 000 злотих) заповів архієпископ Анджей Ольшовський, а польський король Ян III Собеський додав ще 20 000 злотих та надав свою підтримку. Тильман Ґамерський, видатний майстер нідерландського походження, приніс у Гданськ витонченість європейського бароко. А місцевий майстер Бартель Раніш втілив складний задум у камені.
Скульптурне оформлення фасаду виконав Андреас Шлютер, майбутній придворний скульптор прусських королів та один із творців знаменитої Янтарної кімнати. Виконаний у формі м’якої дуги, він контрастує з плоскими фасадами сусідніх готичних будівель. Три бані каплиці створюють впізнаваний силует.
Тут переважають насичені кольори, мармурове оздоблення та багата ліпнина. Каплиця функціонально та візуально контрастувала з суворою, аскетичною готикою базиліки, підкреслюючи силу та авторитет Королівської Корони та Католицької Церкви у переважно протестантському місті. Це був не просто храм, а політичний жест, втілений у камені та барокових формах.
Велика Збройова палата: бароко у служінні військової сили
Хоча будівництво Великої Збройової палати (або Арсеналу) припало на кінець XVI – початок XVII століття (1600–1609 рр.), вона є яскравим прикладом перехідного стилю, де маньєризм зустрічається з раннім бароко, а пізніші барокові елементи домінують у декоративному оздобленні. Архітектурний проєкт приписують Антонісу ван Оббергену, який майстерно поєднав цегляну основу північної архітектури з пишними, динамічними декоративними деталями.
Збройова палата, яка служила для зберігання зброї та амуніції, мала важливе оборонне значення, але її фасад віддзеркалював не стільки функціональність, скільки престиж і багатство вільного міста. Саме на фасадах можна побачити чіткі барокові риси. Багаті портали, увінчані гербами та скульптурними композиціями, а виступ елементів карнизів створює гру світла і тіні та надає фасаду об’єму та драматизму. Найбільш виразними бароковими елементами є декоративні фронтони та люкарни, які завершують будівлю. Вони не мають суворої голландської стриманості, а виглядають мальовничо та пластично, з використанням об’ємної ліпнини, що є характерним для раннього бароко. Особливо дивує південний фасад, який використовує класичні ордери, але з бароковою інтерпретацією.
Усередині будівля була пристосована до суто утилітарних потреб, але навіть там потужні склепіння та монументальні сходи відображають барокове прагнення до величі та просторового розмаху. Велика Збройова палата – це свідчення того, як Гданськ інтегрував найновіші європейські стилі, навіть коли йшлося про суто військові об’єкти, перетворюючи фортифікаційну архітектуру на витвір мистецтва.
Ратуша Головного міста: барокові інтер’єри та оздоблення
Ратуша Головного міста є символом Гданська, і її високий готично-маньєристичний шпиль домінує над усім центром. Однак, попри зовнішню стилістику, її інтер’єри містять одні з найцінніших і найпишніших прикладів гданського бароко. Після пожеж XVII століття та завдяки багатству місцевих патриціїв, внутрішній простір був оновлений у бароковій естетиці.
Головним осередком цього стилю стала Велика Зала Ради (Червона зала), де бароко проявилося через такі унікальні елементи:
- різьблені дерев’яні портали, виконані у динамічних формах. Вони не просто оформлювали вхід, а створювали відчуття урочистого переходу до головного центру прийняття рішень;
- живопис у золотих рамах. Стіни прикрашали полотна місцевих та голландських майстрів, поміщені у масивні позолочені рами, що самі по собі є шедеврами декоративного мистецтва;
- монументальний бароковий камін – складна різьблена композиція каміна стала ідеальним зразком епохи, демонструючи статус та естетичні смаки гданської еліти;
- ілюзіоністичні плафони: стельові розписи з алегоричними сюжетами візуально розширювали простір, створюючи театральний ефект та прославляючи мудрість і процвітання міста.
Прагнення до театральності, притаманне бароко, перетворило залу на простір, де кожен елемент працював на ідею величі Гданська.
Костел Святого Іоанна: бароковий вівтар та амвон
Костел Святого Іоанна є одним із найстаріших готичних храмів Гданська, який, як і багато інших церков міста, після Реформації перейшов до рук протестантів. Але саме завдяки цьому переходу, а також подальшим реставраціям у XVII–XVIII століттях, він зберіг надзвичайно цінні зразки барокового інтер’єрного мистецтва. У протестантських церквах Півночі акцент змістився з візуальної пишності на функціональність проповіді, що, проте, не завадило створити видатні барокові елементи.
Головною окрасою храму є його бароковий амвон (кафедра для проповідника), який є шедевром гданського різьблення по дереву. Амвони цієї епохи набували форми монументальних архітектурних споруд. Вони були прикрашені складними різьбленими фігурами, символічними сценами та балдахінами, що створювало ілюзію окремого вівтаря. Це втілювало барокове прагнення до театральності та інтенсивного емоційного впливу на вірян, зосереджуючи увагу на слові Божому. Крім того, не менш важливим є Головний Вівтар, у якому барокові елементи створюють потужний фокусний центр.
У Бароко, особливо католицькому, вівтар перетворювався на сцену. У цьому костелі також можна знайти численні епітафії та надгробки, які, наслідуючи моду XVII–XVIII століть, були виконані у бароковому стилі, із зображенням черепів, драматичних драпірувань та алегоричних фігур, що оспівували земну славу померлих.
Житлова архітектура та малі форми
Бароко в Гданську не обмежувалося лише монументальними громадськими будівлями чи храмами. Воно також знайшло відображення у житловій архітектурі багатих патриціїв, особливо вздовж головних вулиць – Длугий Тарг та Длуга. Багато відомих будинків, хоча й були збудовані раніше, отримали барокові елементи під час реконструкцій та оновлень у XVII–XVIII століттях.
Голландське та фламандське бароко, яке було дуже популярне у Гданську завдяки тісним торгівельним та культурним зв’язкам, диктувало моду на вигнуті, східчасті фронтони, прикрашені пілястрами, волютами, нішами для статуй та складними акцентами. На відміну від південноєвропейського, гданське бароко більше працювало з площиною фасаду, акцентуючи на декоративній деталізації.
Класичним прикладом впливу бароко на житлову архітектуру є вишукані кам’яниці, які використовували мотиви пізнього бароко, що характеризується легкістю, асиметрією та використанням мушлеподібних елементів. Це проявлялося у різьблених дверних порталах, прикрашених маскаронами, рогами достатку та динамічними фігурами. Не менш важливими були малі форми міської архітектури, такі як барокові фонтани, декоративні ліхтарі та ковані ґрати. Ці елементи вносили ту саму театральність і відчуття достатку, притаманне бароковій епосі.
Після руйнувань Другої світової війни багато кам’яниць були ретельно реконструйовані з використанням історичних планів, що дозволяє нам сьогодні бачити, як бароко у своїй північній версії формувало естетику повсякденного життя гданського патриціату.
