Вівторок, 19 Березня, 2024

Життя та діяльність філософа Артура Шопенгауера

Артура Шопенгауера знають як німецького філософа та письменника. Деякі поляки все ж вважають його своїм, адже народився науковець у Гданську. Він розробив теорію, яка рівною мірою включає теорію пізнання, метафізику, естетику та етику. Вважав себе учнем і послідовником Іммануїла Канта (1724–1804), чию філософію розумів як підготовку до власної теорії. Також отримав натхнення з ідей Платона та східних філософів. Власну позицію суб’єктивного ідеалізму розвинув у XIX столітті, пише gdansk-future.eu.

Початок 

Народився Артур Шопенгауер 22 лютого 1788 року в Гданську. Він виховувався у заможній і шанованій купецькій родині. Його мати Йоганна Генрієтта керувала літературним салоном, де бували відомі письменники Йоганн Вольфганг фон Гете, Захарій Вернер, Крістоф Мартін Віланд, Беттіна фон Арнім, Фрідріх Юстін Бертух, Карл Фрідріх Зельтер, Йоганн Генріх Мейєр та інші видатні діячі.

Після другого поділу Речі Посполитої Гданськ відійшов до Пруссії. Місто втратило статус автономії, який гарантувався польською владою з XIV століття. Родина переїхала в 1793 році до вільного міста Гамбург. Генріх Флоріс, батько Артура, був відомим гуртовиком. Він заснував універмаг у Гамбурзі, де родина жила до 1805 року. У Артура була сестра Луїза Аделаїда Лавінія Шопенгауер.

Майбутній філософ постійно навчався. У 1797–1799 роках він вивчав французьку мову. Шопенгауер за сімейною традицією мав стати купцем, а з 1799 по 1803 рік навчався в гамбурзькій приватній школі Йоганна Генріха Крістіана Рунге.

На початку XIX століття він мандрував з батьками Нідерландами, Англією, Францією, Швейцарією та Австрією, через Сілезію та Пруссію. У вересні 1804 року за бажанням батька почав вчитися у купця Якова Кабруна в Гданську, а в 1805 році — у гуртовика Йоганна Єніша в Гамбурзі. Після самогубства свого батька в 1805 році він перервав навчання ремеслу в 1807 році, щоб здобути вищу освіту у Веймарі. У 1809 році Артуру вдалося отримати свою частку спадщини. Згодом він вивчав медицину в Геттінгені, де відвідував лекції з психології Йоганна Фрідріха Блюменбаха. 

Зародки філософії 

У 1810 році Готлоб Ернст Шульце познайомив його з філософією Іммануїла Канта і Платона. Вже восени 1811 року філософ переїхав до Берлінського університету і став учнем Йоганна Ґотліба Фіхте (1762–1814). Артур також отримував знання від Фрідріха Шлейєрмахера, Мартіна Генріха Карла Ліхтенштейна та Фрідріха Августа Вольфа. Поступово він отримує все більше знань та досвіду. Це дозволяє йому розвиватися та досягати успіхів у вивченні науки. 

У Берліні науковець розчарувався процесом навчання та влітку 1813 року вирішив переїхати до Рудольштадта, де написав перший журнал Über die vierfache Wurzel des Satzes vom zureichenden Grunde. За результатами цієї роботи отримав звання доктора філософії.

У своїй дисертації він звертав увагу на основні принципи порядку, який організовує весь сприйнятий світ. Він перейняв принцип (достатнього) розуму від Крістіана Вольфа, що “ніщо не існує без достатньої причини, чому це скоріше є, ніж ні. Тобто, якщо ви визнаєте, що щось є, ви також повинні прийняти те, з чого ви знаєте, чому те саме є, а не ні”.

Наука 

З листопада 1813 року Артур Шопенгауер жив у Веймарі. До міста раніше переїхали його мати та сестра. Завдяки своїй матері він особисто познайомився з Йоганном Вольфгангом фон Гете. У своєму другому листі під назвою Über das Sehen und die Farben намагався обґрунтувати з точки зору трансцендентальної філософії Канта. Важливою для нього була зустріч зі сходознавцем Фрідріхом Маєром, який познайомив його з індуїстською думкою та східною філософією.

У травні 1814 року він переїхав до Дрездена. У місті працював над головною працею Die Welt als Wille und Vorstellung («Світ як воля та уява»), яку опублікували в грудні 1818 року з датою 1819 у Лейпцигу. Філософія, викладена в ній, являти собою певне проміжне положення між німецьким ідеалізмом і нігілізмом XIX століття.

Після повернення з восьмимісячної подорожі до Італії Артур Шопенгауер завершив свою абілітацію в березні 1820 року. Згодом почав працювати у Берлінському університеті як приват-доцент (неоплачуваний викладач). Все ж мав велику конкуренцію в особі Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля. Він свідомо призначав для своїх лекцій той самий час, що й Гегель. Результат виявився невтішним – він програв і після закінчення семестру був змушений призупинити лекції. 

У Берліні Артур не міг залишатися в тіні свого великого конкурента. Вже навесні 1822 йому довелося знову виїхати до Італії, звідки повернувся в 1825 році, але після повернення вже не читав лекцій. 

Берлін залишив після спалаху епідемії холери у вересні 1831 року, оскільки ситуація у німецькому місті була доволі критичною. Науковець оселився у Мангеймі в 1832 році та згодом й у Франкфурті-на-Майні, де прожив до самої смерті. Там він створив Die Welt als Wille und Vorstellung як завершення (“Світ як воля та уява”) два журнали, що вийшли в 1841 році під назвою Die beiden Grundprobleme der Ethik. 

Першу працю під назвою Über die Freiheit des menschlichen Willens (1839) високо оцінили у Королівському норвезькому товаристві наук. Друга праця під назвою Über das Fundament der Moral (видання 1840-го, Про основи моралі) так й не здобула перемоги у конкурсі від Королівського данського наукового товариства. Популярності Шопенгауера в останні роки його життя сприяла публікація «Parerga und Paralipomena», яка була видана у 1851 році. Вона виявилася своєрідним посібником життєвої мудрості. Відтоді виходили лише нові видання попередніх творів.

Результати та погляди на релігію 

Філософія Артура Шопенгауера вплинула на інших науковців. Його вчення торкнулися моральної критики Фрідріха Ніцше, філософської антропології Макса Шелера та Гельмута Плесснера. Результат творчості Шопенгауера простежується у творчості багатьох митців, серед них – Томас Манн, Ріхард Вагнер, Стефан Джордж та Ернст Юнґер. 

Розвиток психоаналізу та філософія життя також суттєво залежали від філософії та природничих наук. Наголос на важливості волі та визначених стимулом мотивів до дії зробив його важливим натхненником Едуарда фон Гартмана, Зигмунда Фрейда і Макса Шелера. Філософія Шопенгауера знайшла свій відгомін у так званій Франкфуртській школі в особі Макса Хоркхаймера. У сучасній етиці його етика співчуття виходить на перший план, особливо щодо тварин як адресата моральних зобов’язань людини, яка є центральною одиницею.

Погляд Артура Шопенгауера на роль релігії як засобу задоволення метафізичних потреб більшості суспільства Шопенгауер виклав у трактаті «Про релігію». Робота написана у формі діалогу між Філалетом – прихильником істини, та Демофелом – другом народу. Багатьом сподобалося вчення науковця, але й знайшлися й критики. 

Артур Шопенгауер підкреслює в християнстві відірваність людини від тваринного світу, до якого вона належить. На його думку, велике значення, яке тварини мають у буддизмі та брахманізмі, є доказом досконалості цих релігій, на великий недолік єврейсько-християнської релігії. Він закликав Європу порвати з «єврейським поглядом на світ, принаймні, що стосується тварин, і визнати та поважати первісну сутність, яка живе в нас однаково в усіх тваринах».

Latest Posts

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.